Мультимовний сайт: піддиректорія, піддомен чи окремий домен

Коли бізнес виходить на інший ринок, одне з перших технічних питань — де розмістити іншу мовну версію.

Найпоширеніші варіанти:

1. example.com/en/
2. en.example.com
3. example.co.uk, example.de або інший окремий домен.

Універсально правильного варіанту немає, але для більшості корпоративних сайтів піддиректорія є найпростішою для підтримки.

Варіант 1. Піддиректорія

Приклад: example.com/en/

Переваги:

• один домен;
• одна CMS;
• простіше підтримувати;
• легше керувати аналітикою;
• внутрішня перелінковка залишається всередині одного домену.

Для WordPress + Polylang або WPML це типовий сценарій.

Варіант 2. Піддомен

Приклад: en.example.com

Підходить, якщо мовна версія технічно є окремим продуктом або має іншу інфраструктуру.

Недоліки:

• окрема конфігурація;
• часто окремий deployment;
• складніша підтримка;
• більше шансів отримати розбіжності між версіями.

Варіант 3. Окремий домен

Приклад: example.de

Має сенс, коли:

• компанія працює як окремий локальний бренд;
• різні ринки мають суттєво різний контент;
• потрібні локальні домени;
• є окремі команди та маркетинг.

Це найдорожчий варіант з точки зору підтримки.

Hreflang

Незалежно від структури, для еквівалентних мовних сторінок важливо правильно налаштувати hreflang.

Кожна версія повинна:

• посилатися на себе;
• посилатися на інші мовні версії;
• використовувати коректні language/region codes;
• мати self-canonical, якщо сторінки є повноцінними локалізованими версіями.

Чого не варто робити

Не рекомендується:

• перекладати лише меню, залишаючи основний контент іншою мовою;
• автоматично редіректити всіх користувачів лише за IP без можливості змінити мову;
• ставити canonical усіх мов на одну версію;
• створювати різні URL без hreflang і зрозумілого language switcher.

Що ми зазвичай радимо

Для більшості корпоративних WordPress-сайтів логічною базою є:

domain.com/ — основна мова

domain.com/en/ — англійська

domain.com/de/ — німецька

Це простіше підтримувати та масштабувати.